Фільм, якому довелося завершити цілу епоху Marvel
21.08.2026
ОглядиУ Avengers: Endgame є досить складна проблема: це фільм, який глядач уже частково подивився ще до того, як увімкнув. За одинадцять років Marvel встигла настільки прив'язати аудиторію до своїх персонажів, що тут кожна зустріч, кожна репліка й навіть поява другорядного героя автоматично має додаткову вагу.
Тому оцінювати Завершення просто як окремий супергеройський блокбастер не дуже чесно. Це фінальна точка величезної сюжетної конструкції, що почалася ще з Залізної людини. І режисери Ентоні та Джо Руссо разом зі сценаристами Крістофером Маркусом і Стівеном Макфілі добре розуміли, що головне завдання тут — дати персонажам завершення.
Найцікавіше, що фільм не поспішає переходити до великої битви.
Після подій Infinity War світ уже програв. І це відчувається. Перший акт досить похмурий, навіть незвично тихий для Marvel. Герої розбиті, частина з них намагається просто жити далі, а частина взагалі не може змиритися з тим, що сталося.
Саме тут Endgame працює краще, ніж можна було очікувати від фільму такого масштабу. Він дозволяє Тоні Старку, Скотту Ленгу, Наташі Романофф, Клінту Бартону, Тору та Стіву Роджерсу бути не просто функціями для майбутньої битви.
Тоні нарешті отримує можливість побути людиною, яка має сім'ю і яку страшенно лякає можливість усе це втратити. А Тор після поразки взагалі йде в зовсім інший бік. Його стан тут одночасно смішний і доволі сумний. Marvel не намагається зробити з нього колишнього героя за одну сцену. І це важливо.
Бо коли пізніше починається велика фінальна битва, вона працює саме через те, що перед нею було достатньо часу на персонажів.
Інша сильна сторона — структура з подорожами в часі. Здавалося б, це дуже зручний спосіб повернутися до старих фільмів і просто пограти на ностальгії. Але Marvel використовує його ще й як спосіб закрити старі сюжетні лінії. Герої буквально повертаються у власне минуле.
Через це фільм постійно нагадує, скільки всього вже сталося. Для нового глядача частина цих моментів може виглядати як звичайний фан-сервіс. Для людини, яка пройшла весь шлях MCU, вони працюють значно сильніше. І тут же проявляється головна слабкість Endgame.
Фільм дуже залежить від того, наскільки добре ти знаєш попередні картини. Це майже неможливо приховати. Частина емоційних сцен існує саме завдяки пам'яті про попередні фільми.
Ще одна проблема — хронометраж. Три години тут виправдані масштабом, але не кожен епізод однаково добре тримає темп. Особливо середина, де фільм може трохи зависати між драмою, комедією та підготовкою до фіналу.
Але коли Руссо нарешті запускають фінальну битву, стає зрозуміло, навіщо було витримано весь цей довгий розгін. Це вже не просто черговий екшен Marvel. Це сцена, яка спеціально побудована як підсумок попередніх фільмів.
І так, місцями вона майже непристойно розрахована на реакцію залу. Але саме в цьому випадку я не бачу великої проблеми. Endgame ніколи й не приховував, що хоче дати глядачеві момент, заради якого він стільки років дивився ці фільми.
Акторський склад
- Роберт Дауні-молодший / Robert Downey Jr.
- Кріс Еванс / Chris Evans
- Марк Руффало / Mark Ruffalo
- Кріс Гемсворт / Chris Hemsworth
- Скарлетт Йоганссон / Scarlett Johansson
- Джеремі Реннер / Jeremy Renner
- Дон Чідл / Don Cheadle
- Пол Радд / Paul Rudd
- Бенедикт Камбербетч / Benedict Cumberbatch
- Карен Ґіллан / Karen Gillan
- Зої Салдана / Zoe Saldaña
- Брі Ларсон / Brie Larson
- Том Голланд / Tom Holland
- Чедвік Боузман / Chadwick Boseman
- Кріс Пратт / Chris Pratt
- Данай Ґуріра / Danai Gurira
- Елізабет Олсен / Elizabeth Olsen
- Ентоні Макі / Anthony Mackie
- Себастіан Стен / Sebastian Stan
Сюжет
Після перемоги Таноса світ змінився, а ті, хто залишився, змушені жити з наслідками поразки. Коли з'являється шанс усе виправити, Месники збираються востаннє.
Але цього разу перемога потребує від них значно більшої ціни, ніж просто ще однієї битви.
Початок Endgame навмисно ламає очікування. Месники знаходять Таноса досить швидко, забирають Камені Нескінченності й дізнаються, що він знищив їх. Вбивство Таноса не повертає зниклих — і фільм стрибає вперед на п'ять років. Це один із найкращих драматургічних ходів картини.
Замість стандартного «ми зараз усе виправимо» Marvel показує світ, який уже навчився жити після катастрофи.
Клінт Бартон перетворився на Роніна. Тор живе в повній апатії. Стів намагається допомагати іншим, хоча сам явно не пережив втрату. Тоні пішов у сімейне життя.
І саме Скотт Ленґ, який повертається з квантового виміру, випадково відкриває можливість для плану з подорожами в часі. Далі фільм фактично перетворюється на подорож по власній історії MCU.
Команди розділяються: Нью-Йорк 2012 року, Асґард, Вормір, база Щ.И.Т., Сакар тощо. Це дозволяє сценарію одночасно рухати основну історію та повертати знайомих персонажів у новому контексті. Але головний емоційний центр цієї частини — Наташа і Клінт. Вормірський епізод працює тому, що фільм не дозволяє їм просто «взяти» Камінь Душі. Один із них має померти. Наташа жертвує собою, щоб Клінт повернувся.
Це рішення досі залишається одним із найбільш спірних моментів фільму, тому що персонаж отримує важливий сюжетний фінал, але сама сцена смерті трохи занадто механічно виконує необхідну умову сюжету. Набагато сильніше працює історія Тоні Старка.
Він спочатку відмовляється допомагати, бо нарешті має сім'ю. Але зрештою повертається до команди й знаходить спосіб завершити задум із Каменями. Паралельно фільм робить дуже ризикований поворот із Таносом.
Герої перемагають його версію з 2018 року, але головна битва ще попереду. Під час подорожей у часі вони випадково дають Таносу з минулого зрозуміти, що його план може бути зруйнований.
Тому у фіналі на них чекає вже не той Танос, якого вони знали в Infinity War, а його молодша версія. І тут фільм переходить у чистий масштаб.
Танос руйнує базу Месників. Герої програють. Стів Роджерс залишається практично один проти армії Таноса. А потім через портал повертаються всі зниклі герої.
Це сцена, яка майже цілком побудована на накопиченій за одинадцять років прихильності до персонажів. Вона не особливо тонка. Зате чудово розуміє, заради чого її створили.
Капітан Америка піднімає Мйольнір. Тоні використовує Камені. Танос отримує фінальну відповідь. І ціна перемоги — смерть Тоні Старка.
Саме тут Endgame остаточно стає фільмом про завершення конкретних історій.
Тоні починав MCU як егоїстичний мільярдер, який випадково став героєм. У фіналі він робить те, чого від нього вимагала вся його арка: жертвує собою заради інших.
Стів повертає Камені в минуле, але вирішує залишитися там і прожити життя з Пеггі Картер. Старий Стів передає щит Сему Вілсону.
Це, мабуть, правильніше за будь-який великий фінальний монолог.
Для Стіва його історія закінчується не черговою битвою, а можливістю нарешті пожити для себе.
Плюси
- Перш за все — персонажі. Найкраще тут працюють моменти, де супергерої просто залишаються людьми: Тоні з родиною, Тор після поразки, Клінт і Наташа на Вормірі. Саме ці сцени роблять фінальний екшен важливим.
- Фінальна битва справді відчувається як фінал. Вона буквально збирає в одному місці персонажів і сюжетні лінії, які Marvel розвивала роками. Для мене це один із тих рідкісних випадків, коли фан-сервіс реально працює на емоцію.
Мінуси
- Фільм занадто сильно розрахований на попередній MCU. Якщо не пам'ятати хоча б основні події попередніх картин, частина сцен просто втратить свій ефект. Це не обов'язково мінус для фіналу саги, але як самостійний фільм Endgame значно слабший.
Для кого цей фільм
Найкраще він працює для тих, хто пройшов із Marvel хоча б більшу частину шляху до Endgame. Якщо дивитися його після Infinity War та попередніх фільмів про Месників, емоційний ефект зовсім інший.
Коментарі