Коли знайомий світ починає ламатися, а вихід перестає мати значення

Ще кілька років тому важко було уявити, що короткі ролики з YouTube про нескінченні жовті коридори перетворяться на повнометражний фільм від A24. Але саме це й сталося. І найцікавіше навіть не те, що Backrooms дійшов до кінотеатрів, а те, що режисером залишився сам Кейн Парсонс — автор оригінальної вебсерії, яка фактично й створила сучасний образ Backrooms.

Найбільший страх цього фільму не пов'язаний із монстрами. Він виникає значно раніше — у момент, коли простір перестає поводитися логічно. Двері ведуть не туди, коридори повторюються, кімнати ніби збиралися кимось, хто лише приблизно пам'ятає, як має виглядати реальний світ. Саме ця атмосфера працює значно сильніше за будь-які класичні скрімери.

Парсонс дуже добре розуміє, чому його короткі відео стали популярними. Він не поспішає показувати небезпеку. Спочатку глядач просто блукає разом із героями серед безкінечних офісних приміщень, складських проходів і порожніх кімнат із холодним флуоресцентним світлом. Чим довше триває ця подорож, тим сильніше з'являється дивне відчуття, що навіть звичайна стіна або стеля можуть приховувати загрозу.

Візуально фільм виглядає набагато дорожчим, ніж можна було очікувати від проєкту з відносно невеликим бюджетом. Декорації не просто копіюють знайомі локації з інтернет-мему — вони створюють цілісний простір, у якому справді можна загубитися. Камера майже не дозволяє зорієнтуватися, а широкі плани лише підсилюють відчуття самотності. Недарма після прем'єри багато критиків називали саме роботу з простором головною перевагою картини.

Ще одна сильна сторона — звук. Постійне гудіння ламп, дивні шуми за кадром і майже повна відсутність музики в окремих сценах створюють відчуття тривоги навіть тоді, коли на екрані нічого не відбувається. Фільм дуже рідко намагається налякати різким монтажем. Він значно частіше змушує просто чекати.

Втім, саме тут ховається і головна проблема. Після приблизно середини історії стає помітно, що атмосфера вже не може самостійно утримувати увагу. Коли загадок стає більше, ніж відповідей, а персонажі починають рухатися лабіринтом майже без зрозумілої мети, темп поступово просідає. Якщо на початку невідомість інтригує, то ближче до фіналу вона вже може викликати втому.

Головний герой Кларк цікавіший не як класичний протагоніст горору, а як людина, яка поступово розчиняється у цьому дивному просторі. Його історія працює значно краще за спроби пояснити природу самих Backrooms. Насправді фільм узагалі не дуже прагне все пояснювати. Він залишає багато відкритих питань і свідомо відмовляється від чітких відповідей. Для одних це стане перевагою, для інших — головним джерелом роздратування.

Саме тому реакція глядачів після прем'єри виявилася дуже полярною. Одні називають Backrooms одним із найцікавіших психологічних горорів останніх років, відзначаючи його тривожну атмосферу, незвичну візуальну мову та відкритий фінал. Інші ж вважають, що історія надто хаотична, персонажі недостатньо розкриті, а сценарій так і не використовує потенціал самої ідеї на повну. Частина аудиторії також очікувала більш традиційного фільму жахів із чіткішою драматургією, тоді як Парсонс пропонує майже сюрреалістичну подорож, де логіка часто поступається відчуттям.

Попри суперечки, дебют Кейна Парсонса складно назвати звичайним студійним горором. Він переносить інтернет-міфологію у велике кіно майже без втрати її дивної природи. Це не той фільм, який прагне дати відповіді або поставити крапку в історії Backrooms. Навпаки, після фінальних титрів залишається ще більше запитань. І саме це відчуття незавершеності, як не дивно, запам'ятовується найбільше.

Акторський склад

• Чиветел Еджіофор / Chiwetel Ejiofor
• Ренате Реінсве / Renate Reinsve
• Марк Дюпласс / Mark Duplass
• Фінн Беннетт / Finn Bennett
• Лукіта Максвелл / Lukita Maxwell
• Аван Джогія / Avan Jogia
• Роберт Боброцький / Robert Bobroczkyi
• Кріста Косонен / Krista Kosonen

Сюжет

Кларк, власник меблевого магазину, випадково знаходить у підвалі прохід до дивного виміру, де нескінченні коридори й однакові кімнати живуть за власними законами. Спочатку це здається неймовірним відкриттям, але дуже швидко цікавість змінюється страхом. Коли зникають люди, а пояснень стає дедалі менше, до пошуків долучається психотерапевт Мері, яка також опиняється всередині цього химерного лабіринту.

Для кого цей фільм

Насамперед для тих, кому цікаві нестандартні психологічні горори на кшталт Skinamarink, Annihilation чи Eraserhead. Якщо ж головне очікування — класичний фільм жахів із великою кількістю екшену та чіткими відповідями, Backrooms: Залаштунки може залишити змішані враження.