«Об'єкт X» перетворює старий військовий експеримент на хаотичний нічний кошмар

Фільм відкривається прологом у 1979 році, коли уламок космічної станції Skylab падає в Австралії. Усередині контейнера знаходиться мутований грибок, створений для досліджень у космосі. Уже тут «Об'єкт X» задає власний тон: замість серйозної наукової фантастики стрічка одразу тяжіє до дивного жанрового міксу між горором, треш-комедією й класичними B-movie 80-х.

У 2007 році військові знаходять заражену територію після серії загадкових смертей. Саме в цій частині фільм коротко переходить у жорсткіший body horror. Грибок буквально розчиняє захисні костюми та впливає на поведінку людей. Один із науковців заражається й накладає на себе руки, розуміючи, що втрачає контроль над власним тілом. Після цього уряд ізолює зразок у секретному сховищі під звичайним складським комплексом у Канзасі.

Основна історія відбувається вже у сучасності. Тут фільм різко змінює атмосферу й переходить у майже комедійний режим. Центральними героями стають Тревіс і Наомі — звичайні нічні працівники складу, які випадково помічають дивні сигнали тривоги. Джо Кірі грає Тревіса як нервового, але симпатичного невдаху, і саме через нього стрічка отримує більшість жартів. Багато глядачів окремо відзначали, що саме його персонаж робить хаотичний сюжет більш живим.

Коли грибок виривається назовні, фільм починає працювати за логікою класичних вірусних horror-комедій. Інфекція переходить від щурів до людей, від людей до тварин, а кожна нова сцена вигадує ще дивніший спосіб зараження. Один із найбільш абсурдних епізодів пов’язаний із мертвим котом, який стає переносником грибка після контакту із зараженим тарганом. Саме такі моменти показують, що автори не намагаються зробити реалістичний sci-fi. Вони граються з жанром максимально відкрито.

Ліам Нісон у ролі Роберта Квінна виглядає майже пародією на власні пізні бойовики. Його герой — старий оперативник, який уже давно знає про небезпеку грибка і тепер змушений повернутися до операції, яку військові колись приховали. Частина глядачів писала, що їм сподобалося, як фільм не намагається робити з Нісона «супергероя». Він рухається повільно, має проблеми зі спиною й виглядає втомленим, що навіть додає персонажу певної правдоподібності.

У другій половині стрічка майже повністю переходить у режим хаосу. На склад приїжджає байкерська банда, заражені починають мутувати, а грибок перетворюється на щось середнє між паразитом і колективним організмом. Саме тут фільм найбільше нагадує старі зомбі-комедії 80-х і 90-х. У відгуках його часто порівнювали з «Return of the Living Dead» або дешевими вірусними горорами тієї епохи.

При цьому сценарій не завжди встигає нормально пояснювати власні правила. Деякі сюжетні рішення виглядають випадковими, а окремі сцени існують лише заради жарту чи gore-ефекту. Частина аудиторії вважала, що стрічка надто поверхнева й не використовує потенціал самої ідеї грибкової інфекції. Особливо часто критикували сюжетні діри та нерівний баланс між гумором і хорором.

Попри це, «Об'єкт X» добре розуміє власний масштаб. Фільм не намагається виглядати великою серйозною франшизою чи «новим Last of Us». Його головна ставка — швидкий темп, дивні ситуації та відчуття, що вся команда отримує задоволення від жанрового безладу. Саме тому навіть багато глядачів, які визнавали слабкість сценарію, все одно називали стрічку доволі веселою для вечірнього перегляду.

Фінал завершує історію вибухом сховища та спробою уряду приховати інцидент. Але останні сцени залишають характерне для подібних горорів відчуття, що проблему, ймовірно, знищили не до кінця. Для самого фільму це працює радше як жанрова традиція, ніж натяк на серйозне продовження.