Фентезі про виживання, яке постійно намагається вирватися за межі власного бюджету

Нова «Руда Соня» виглядає як фільм, який постійно бореться сам із собою. Тут є бажання зробити похмуре пригодницьке фентезі про травму, насильство й боротьбу за владу, але одночасно стрічка не приховує любові до старих варварських бойовиків, де головне — мечі, монстри й напівбожевільні правителі. Проблема в тому, що ці дві версії фільму не завжди нормально співіснують.

Починається все доволі серйозно. Соня переживає знищення власного племені, живе ізольовано й поступово перетворюється на людину, яка не довіряє нікому. У цих сценах стрічка намагається працювати через внутрішній стан героїні. І тут Матильда Лутц реально витягує багато моментів лише своєю присутністю. Вона не грає Соню як холодну «супержінку», яка від початку все контролює. Її персонаж часто виглядає виснаженим, агресивним і навіть трохи загубленим у цьому світі.

Саме через це перша половина фільму працює краще за другу. Коли історія концентрується на виживанні Соні та її небажанні знову прив’язуватися до людей, у стрічки з’являється характер. Але що більше сюжет розширюється до великої війни, магічних артефактів і боротьби за долю світу, то сильніше починають вилізати проблеми сценарію.

І справа навіть не в простоті історії. Sword & sorcery ніколи не був жанром із надто складною драматургією. Проблема в тому, що «Руда Соня» постійно поспішає. Персонажі швидко з’являються й так само швидко зникають. Деякі конфлікти виглядають важливими лише тому, що сценарій прямо каже глядачу: «це важливо». Але емоційної ваги їм не вистачає.

Особливо це помітно у стосунках Соні з союзниками. Фільм хоче показати, як людина, яка роками жила лише помстою, поступово вчиться бути частиною чогось більшого. Але для цього просто не вистачає сцен. Через це багато рішень героїні виглядають не як результат внутрішніх змін, а як сюжетна необхідність.

При цьому антагоністи тут місцями цікавіші за позитивних персонажів. Роберт Шієн грає Дрейгана майже з театральною манерністю, і це несподівано допомагає фільму. Його персонаж виглядає людиною, яка давно втратила межу між страхом, владою та фанатизмом. Він не лякає фізично, але в ньому є щось нестабільне. І саме це робить його помітним.

Але найбільше запам’ятовується Аннісія у виконанні Волліс Дей. Вона буквально вривається у фільм з іншою енергією. Кожна її сцена виглядає живішою за половину основної історії. І тут навіть трохи шкода, що сценарій не дає їй більше часу.

Окрема історія — екшен. Тут усе дуже нерівно. Іноді бої справді мають вагу. Видно, що постановка намагається уникати нескінченної монтажної різанини, якою зараз часто прикривають слабку хореографію. Деякі сутички відчуваються фізично. Але поруч із цим існують сцени, де бюджет буквально валить усе вниз.

Фільм дуже хоче виглядати масштабно, але не може цього приховати технічно. CGI у кількох епізодах виглядає сиро, декораціям бракує об’єму, а частина масових сцен здається порожньою. Особливо це помітно в епізодах із монстрами та магією. Іноді стрічка нагадує дорогий фанатський проєкт, а не великий студійний реліз.

Але дивно інше: навіть попри це «Руда Соня» не виглядає повністю бездушною. У неї є своя груба жанрова енергія. Відчувається, що автори реально люблять старе фентезі, де світ був брудним, жорстоким і трохи безглуздим. І коли стрічка перестає намагатися бути «серйозним сучасним блокбастером», вона навіть починає подобатися.

Саме тому реакція на фільм вийшла такою полярною. Якщо чекати нового великого фентезійного епосу — розчарування майже гарантоване. Але якщо сприймати його як нерівне, подекуди дивне, але чесне пригодницьке B-movie, де є мечі, арени, варвари й трохи хаотичної енергії старого жанру — у ньому можна знайти щось живе.

І, мабуть, головне враження після перегляду пов’язане саме з цим. «Руда Соня» постійно помиляється, іноді виглядає дешево й явно не дотягує до власних амбіцій. Але вона хоча б не схожа на безпечний потоковий контент, який забувається через п’ять хвилин після титрів.

Сюжет

Після знищення свого племені Соня роками живе на самоті, намагаючись триматися подалі від воєн і людей. Але зіткнення з армією імператора Дрейгана знову втягує її у конфлікт, який поступово перетворюється на боротьбу не лише за помсту, а й за виживання цілого народу.

Для кого цей фільм

Для тих, кому подобається героїчне фентезі старої школи й хто готовий миритися з нерівною постановкою заради атмосфери пригодницького B-movie. Якщо потрібен polished-блокбастер рівня великих франшиз, цей фільм навряд чи спрацює