Райський острів, де людська природа виявляється небезпечнішою за дику природу

У Рона Говарда рідко можна побачити настільки похмуру історію.

«Едем» виглядає як класичний фільм про колоністів, які вирішили залишити старий світ позаду й почати життя з чистого аркуша. Але дуже швидко стає зрозуміло, що режисера цікавить зовсім інше.

Острів Флореана тут працює не як екзотична локація, а як своєрідна лабораторія для людських характерів.

Коли доктор Фрідріх Ріттер і Дора Штраух прибувають на безлюдний клаптик суші, вони переконані, що цивілізація зіпсувала людину. Проте фільм майже одразу починає демонструвати, наскільки крихкими є такі переконання.

«Едем» не будується навколо екшену чи фізичного виживання. Тут головний конфлікт виникає між людьми. З кожною новою групою поселенців атмосфера стає дедалі напруженішою. Замість омріяної утопії виникає спільнота, де кожен поступово починає переслідувати власні інтереси.

Найяскравішим персонажем виявляється баронеса Елоїза.

Її поява буквально змінює тон фільму. До цього історія розвивається як психологічна драма про виживання. Після появи баронеси все перетворюється на хаотичне протистояння амбіцій, маніпуляцій і образ. Ана де Армас отримує найбільш ексцентричну роль у фільмі, і саме її героїня запускає більшість конфліктів. Багато глядачів називали баронесу однією з головних причин, чому історія не втрачає інтересу.

Але справжнім відкриттям для багатьох стала Маргрет Віттмер.

Поки інші персонажі сперечаються про ідеали, владу чи власну винятковість, вона просто намагається вижити. Саме через її погляд історія поступово стає більш приземленою. Не дивно, що значна частина позитивних відгуків окремо відзначала цю сюжетну лінію. При цьому фільм не можна назвати бездоганним.

Головна проблема — нерівний ритм. Першу половину картини Говард будує дуже повільно. Він довго знайомить із персонажами, показує їхній побут і конфлікти. Комусь така неспішність допомагає зануритися в атмосферу, але частині глядачів вона може здатися затягнутою. Саме за це фільм часто критикували навіть ті, кому загалом сподобалася історія.

Ще один неоднозначний момент — персонажі навмисно подані доволі карикатурно.

Фрідріх, баронеса, її супутники — майже всі вони поступово перетворюються на людей, яким складно співчувати. Для одних це працює як сатира на людське его. Для інших — робить історію менш емоційною. Критики також звертали увагу, що окремі герої виглядають більш схематичними, ніж могли б бути.

Найкращою частиною картини залишається атмосфера.

Попри красу Галапагоських островів, у кадрі постійно відчувається тривога. Глядач добре розуміє, що ця історія не може закінчитися добре. Напруга накопичується поступово й майже непомітно, а коли насильство нарешті виходить на перший план, воно здається логічним наслідком усього, що відбувалося раніше.

Після титрів найбільше дивує те, що все це засновано на реальних подіях. І саме цей факт робить «Едем» значно цікавішим за черговий вигаданий трилер про ізольовану спільноту.

Акторський склад

• Джуд Лоу / Jude Law
• Ана де Армас / Ana de Armas
• Ванесса Кірбі / Vanessa Kirby
• Сідні Свіні / Sydney Sweeney
• Даніель Брюль / Daniel Brühl
• Фелікс Каммерер / Felix Kammerer
• Тобі Воллес / Toby Wallace
• Річард Роксбург / Richard Roxburgh
• Джонатан Тіттель / Jonathan Tittel
• Ігнасіо Гаспаріні / Ignacio Gasparini

Сюжет

У 1930-х роках кілька європейських поселенців вирушають на віддалений острів Флореана в Галапагоському архіпелазі, сподіваючись побудувати нове життя далеко від суспільства. Але ізоляція, особисті амбіції та конфлікти поступово перетворюють їхню мрію на боротьбу за виживання.

Для кого цей фільм

Для глядачів, яким подобаються психологічні драми про закриті спільноти, реальні історії та повільні трилери, де головна загроза походить від людей, а не від природи.