Повернення старої команди, яке більше працює на ностальгії, ніж на нових жартах
06.06.2026
ОглядиУ новому «Дуже страшному кіно» одразу відчувається одна річ: автори чудово знають, чому люди взагалі прийшли на цей фільм.
Не через сюжет. Не через персонажів. І навіть не через конкретні пародії.
Люди прийшли подивитися на повернення Сінді, Бренди, Рея та Шорті.
Саме тому більша частина фільму працює як зустріч старих знайомих після двадцяти шести років розлуки. Іноді це справді смішно. Іноді виглядає так, ніби фільм занадто сильно покладається на ностальгію й сподівається, що сама поява знайомих облич уже викличе сміх.
Сценарій намагається одночасно пародіювати сучасні горори й повернути структуру оригінального фільму 2000 року. Маскований убивця знову стає центральною фігурою історії, а навколо нього починає накопичуватися хаос із десятків відсилань до популярних фільмів останніх років.
І тут починаються головні проблеми.
Перші «Дуже страшні кіно» працювали не лише тому, що пародіювали популярні хорори. Вони ще й висміювали жанрові штампи так, щоб це було зрозуміло навіть тим, хто не бачив усіх оригіналів.
У новій частині значна частина гумору зав'язана саме на впізнаванні відсилань. Якщо ви бачили «Крик», «Усміхайся», «М3ҐАН», «Субстанцію», «Лонґлеґса» та інші сучасні хіти, шансів отримати більше задоволення значно більше. Якщо ні — деякі сцени можуть просто пролетіти повз. Саме на це звертали увагу й багато глядачів після прем'єри.
При цьому сказати, що фільм зовсім не смішний, теж не можна. Проблема радше в нерівності.
Один жарт може реально влучити в ціль, а наступний виглядатиме як затягнутий скетч, який потрібно було закінчувати хвилину тому. Через це темп постійно скаче. Фільм регулярно знаходить смішні моменти, але так само регулярно сам собі заважає.
Особливо помітно це в середині картини, де сюжет починає стрибати між різними пародіями настільки швидко, що іноді нагадує збірник окремих номерів із телешоу, а не цілісний фільм.
Зате фінальна частина несподівано виглядає найживішою.
Там автори починають гратися не лише з хорор-кліше, а й із самим фактом повернення франшизи. Старі герої взаємодіють із новим поколінням персонажів, і саме тут з'являється те відчуття самоіронії, якого іноді бракує раніше.
Не дивно, що навіть частина критиків, які загалом поставилися до фільму прохолодно, називали фінальні сцени одними з найкращих у всій картині.
Ще одна цікава річ — новий «Дуже страшне кіно» майже не намагається бути сучасним у хорошому сенсі цього слова.
Це старомодна пародія з початку 2000-х, яка дивним чином опинилася у 2026 році. Для когось це буде головним плюсом. Для когось — причиною повного розчарування.
І реакція аудиторії це добре показує. Частина глядачів називає фільм найвеселішою комедією за багато років, а частина вважає його набором випадкових референсів без нормального сюжету. Обидві сторони певною мірою мають рацію.
Акторський склад
- Анна Феріс / Anna Faris
- Реджина Голл / Regina Hall
- Марлон Веянс / Marlon Wayans
- Шон Веянс / Shawn Wayans
- Деймон Веянс-молодший / Damon Wayans Jr.
- Кім Веянс / Kim Wayans
- Шері Отері / Cheri Oteri
- Дейв Шерідан / Dave Sheridan
- Локлін Манро / Lochlyn Munro
Сюжет
Сінді Кемпбелл, Бренда Мікс, Рей Вілкінс і Шорті Мікс знову опиняються разом після того, як у їхньому житті з'являється знайомий маскований убивця. Події швидко перетворюються на черговий хаос із пародій на сучасні фільми жахів і популярну культуру.
Фільм навмисно повертається до структури першого «Дуже страшного кіно». Маскований убивця знову запускає ланцюг подій, які збирають старих героїв разом.
Але цього разу історія більше схожа на привід для жартів, ніж на самостійний сюжет.
Сценарій постійно перестрибує між пародіями на «Крик», «Усміхайся», «М3ҐАН», «Субстанцію», «Лонґлеґса» та інші сучасні горори. Іноді це працює добре, особливо коли автори знаходять щось справді абсурдне в оригінальних фільмах.
Іноді ж складається враження, що сценаристи просто показують знайомий кадр і чекають, що цього буде достатньо для жарту. Через це центральний конфлікт із поверненням убивці часто відходить на другий план.
Персонажі майже не розвиваються, але для цієї франшизи це не критична проблема. Глядачі приходять сюди не за драматургією. Значно важливіше те, наскільки добре працюють комедійні сцени. І тут результат неоднорідний.
Є кілька дуже вдалих епізодів із поверненням старих персонажів і кілька справді смішних камео. Але між ними вистачає сцен, які затягуються або повторюють ті самі прийоми, що працювали двадцять років тому.
Фінал при цьому виглядає помітно енергійнішим за середину фільму. Автори починають активніше використовувати конфлікт між старими й новими героями, і саме тут картина нарешті знаходить свій ритм.
Плюси
- Повернення оригінального складу реально додає фільму енергії та працює краще за більшість нових персонажів.
- Частина жартів і відсилань дійсно повертає атмосферу ранніх фільмів серії.
Мінуси
- Багато гумору залежить від того, наскільки добре глядач знає сучасні горори та попкультуру.
Для кого цей фільм
Для тих, хто виріс на перших частинах франшизи й сумував за комедійними пародіями початку 2000-х. Якщо ж ви ніколи не були фанатом такого типу гумору, новий фільм навряд чи змінить вашу думку.
Коментарі