Після виходу «Супермена» новий DCU отримав цілком зрозумілий тон: більше оптимізму, менше похмурості. «Суперґьорл» не ламає цей напрямок, але дивиться на нього з іншого боку. Кара Зор-Ел не схожа на свого кузена. Вона імпульсивніша, різкіша і значно менш упевнена в собі, хоча її можливості майже безмежні.

Саме ця різниця і тримає фільм. Історія не намагається зробити з Кара ідеального героя. Навпаки, вона часто помиляється, діє на емоціях і приймає рішення, про які потім доводиться шкодувати. Через це персонаж виглядає живішим, ніж можна було очікувати від чергового супергеройського блокбастера.

Помітно, що режисер Крейг Гіллеспі хотів зробити космічну пригоду, а не ще одну історію про порятунок світу. Велика частина подій нагадує роуд-муві, тільки замість доріг тут різні планети, пірати, мисливці за головами та випадкові союзники. Такий формат додає відчуття пригоди, навіть якщо сам сюжет досить прямолінійний.

Найбільше уваги привертає Міллі Алкок. Її Кара далека від класичного образу бездоганного супергероя. Вона може святкувати день народження так, що наступного ранку ледве стоїть на ногах, сперечатися із Суперменом і водночас залишатися людиною, якій хочеться співпереживати. Саме вона задає настрій фільму.

Приємним доповненням стає Джейсон Момоа в ролі Лобо. Його поява приносить більше хаосу й гумору, але водночас залишає дивне відчуття недомовленості. Персонаж явно створений із прицілом на майбутні проєкти DCU, тому після фіналу виникає думка, що екранного часу йому банально не вистачило.

З екшеном у фільму проблем майже немає. Космічні битви виглядають масштабно, візуальні ефекти здебільшого переконливі, а постановка окремих сцен відчувається дорожчою, ніж у частини попередніх проєктів DC. Але є нюанс: фінальна сутичка затягується довше, ніж цього вимагає сама історія. Після кульмінації здається, що фільм уже сказав усе головне, але ще якийсь час продовжує рухатися за інерцією.

Найбільша проблема — сценарій. Він працює як пригодницький фільм, але не завжди як сильна драма. Лиходій виконує свою функцію, проте майже не залишає враження після титрів. Другорядна сюжетна лінія з Руті теж не завжди знаходить баланс між емоційністю та розвитком основного конфлікту. Через це окремі епізоди здаються радше необхідними для просування сюжету, ніж справді важливими.

Попри це «Суперґьорл» залишає доволі приємне післясмак. Це не революція для жанру і не фільм, який змінить уявлення про супергеройське кіно. Але як старт великої історії Кара Зор-Ел він працює достатньо впевнено. Після перегляду більше цікавить навіть не фінал, а те, куди цей персонаж рухатиметься далі у новому DCU.

Акторський склад

• Міллі Алкок / Milly Alcock
• Маттіас Схонартс / Matthias Schoenaerts
• Ів Рідлі / Eve Ridley
• Джейсон Момоа / Jason Momoa
• Девід Коренсвет / David Corenswet
• Девід Крамгольц / David Krumholtz
• Емілі Бічем / Emily Beecham

Сюжет

Кара Зор-Ел вирушає у космічну подорож, яка починається як особиста пригода, але швидко перетворюється на небезпечне переслідування. Разом із несподіваною супутницею вона намагається знайти людину, відповідальну за серію жорстоких злочинів, паралельно переосмислюючи власне місце у світі.

Для кого цей фільм

Для глядачів, яким подобаються пригодницькі супергеройські історії з космічним масштабом і менш серйозним тоном. Якщо після «Супермена» хотілося побачити, куди рухається новий DCU, цей фільм дає достатньо відповідей.