Фільм, де франшиза намагається почати все заново — і ледь не розвалюється під власним масштабом

Після завершення трилогії з Шаєю Лабафом франшиза опинилась у дивному стані. «Dark of the Moon» хоча б створював відчуття фіналу. А «Age of Extinction» виглядає так, ніби Майкл Бей просто вирішив натиснути кнопку reset, але не до кінця зрозумів, у який бік рухатись далі. І це дуже відчувається майже одразу.

Фільм стартує з цікавої ідеї: люди більше не довіряють Transformers. Після руйнування Чикаго Autobots перетворились із рятівників на небажаних гостей. І ось цей параноїдальний настрій перших сцен реально працює. Тема полювання на Autobots виглядала свіжо для серії. Особливо через Lockdown.

Він один із небагатьох лиходіїв Bayformers, який не виглядає просто шумною купою металу. У нього холодна подача, дивний дизайн і відчуття справжнього мисливця. Коли він з’являється на екрані, фільм хоча б ненадовго перестає бути просто атракціоном із вибухів.

Але проблема в тому, що «Age of Extinction» постійно намагається бути одразу кількома фільмами.

Тут і conspiracy thriller про урядові спецоперації. І історія про нову сім’ю в центрі подій. І сюжет про штучне створення власних Transformers людьми. І повернення Megatron у новій формі. І Dinobots. І ще купа всього зверху.

У якийсь момент фільм буквально починає розвалюватись на окремі сюжетні лінії. Не тому, що ідеї погані — навпаки, деякі з них могли б спокійно витягнути окремий фільм. Але тут усе запхали в одну історію на майже три години. І це головна проблема «Age of Extinction» — втома.

Не нудьга навіть, а саме виснаження від постійного шуму, монтажу і нескінченного екшену. Ближче до фіналу фільм уже не нарощує напругу, а просто продовжує кричати голосніше. При цьому дивно, але окремі сцени реально працюють.

Наприклад, момент із розбором мертвих Transformers у лабораторії KSI. У франшизи рідко був настільки неприємний і майже хорорний вайб. Або поява Galvatron — не через сам персонаж, а через ідею, що люди настільки впевнені у власному контролі над технологіями, що буквально створюють нову катастрофу своїми руками.

Mark Wahlberg теж виглядає тут більш органічно, ніж попередній людський каст у пізніх Bayformers. Cade Yeager хоча б поводиться як людина, а не як персонаж, який постійно істерить у кадрі. Але сценарій усе одно постійно тягне фільм назад.

Діалоги часто звучать дивно навіть за мірками цієї серії. Гумор то працює через абсурдність, то провисає повністю. Частина людських персонажів запам’ятовується лише тим, що весь час кричить.

І Dinobots… це буквально маркетинг на ногах.

Їх показували як головну фішку фільму, але по факту вони з’являються дуже пізно і майже не мають власної ролі в історії. Вони тут більше як «дивіться, роботи-динозаври». І так, це ефектно. Але не більше. При цьому візуально фільм усе ще дуже сильний.

Бей може подобатись або ні, але масштаб руйнувань, робота зі світлом, рухом камери та металевим CGI у нього досі виглядають дорожче й фізичніше, ніж у частини сучасних блокбастерів. Особливо в сценах у Гонконзі.

Просто проблема в тому, що цього разу сам фільм не завжди знає, навіщо йому весь цей масштаб.

Акторський склад

• Марк Волберг / Mark Wahlberg
• Нікола Пельтц / Nicola Peltz
• Джек Рейнор / Jack Reynor
• Стенлі Туччі / Stanley Tucci
• Келсі Греммер / Kelsey Grammer
• Тітус Веллівер / Titus Welliver
• Софія Майлз / Sophia Myles
• Лі Бінбін / Li Bingbing
• Ті Джей Міллер / T.J. Miller
• Пітер Каллен / Peter Cullen
• Марк Раян / Mark Ryan
• Френк Велкер / Frank Welker

Сюжет

Після подій у Чикаго уряд починає полювання на всіх Transformers без розбору. Водночас людство намагається створити власних роботів на основі технологій Cybertron, що швидко виходить з-під контролю.

Для кого цей фільм

Для тих, хто любить великі CGI-блокбастери й готовий терпіти сюжетний хаос заради масштабного екшену, роботів і максимальної концентрації Michael Bay energy.